Мурашина кислота - інструкція із застосування 1. Загальна характеристика 1.1. Мурашина кислота (НСООН, СН2О2), молекулярна маса 46,03, щільність 1,2126 г/см3, безбарвна рідина з різким запахом, температура кипіння 100,8 ° С, температура плавлення 8,4 С. 1.2. Для обробки бджіл, уражених вароатозом, застосовується технічна мурашина кислота марки А (вищий і перший сорт) та марки В, ГОСТ 1706-78, а також мурашина кислота ЧДА (чиста для аналізу), ГОСТ 5848-73 у концентрації 86,5% - 99,7%. Випаровування кислоти у вулику має бути близько 10 мл/добу. 2. Порядок застосування 2.1. Мурашину кислоту для лікування бджіл при варроатоз застосовують при температурі навколишнього повітря від 14 до 25 С навесні (після масового обльоту бджіл) і в літньоосінній період (після відкачування меду). 2.2. Мурашину кислоту, поміщають у бджолині сім'ї навесні двічі з інтервалом у 12 днів терміном на 3-5 днів, а восени одноразово на 3-5 днів. 2.3. Під час обробки бджолиних сімей мурашиною кислотою верхні льотки у вуликах мають бути відкриті. 2.4. Мурашину кислоту застосовують у поліетиленових пакетах розміром 20 X 30 см. у плоских флаконах з діаметром шийки близько 2 см або поліетиленових побутових кришках діаметром 9 см. 2.4.1. У пакети вкладають 2-3 картонні пластини розміром 15 X 25 см, товщиною 3-5 мм і вливають у них 30-50 мл мурашиної кислоти. Після вбирання пластинами всієї кислоти пакет закривають, двічі перегинаючи його верхній край. Перед застосуванням в пакетах роблять 1-3 отвори (залежно від сили сім'ї) діаметром 1,5 см потім їх поміщають зверху на соторамки отворами вниз і ближче до задньої стінки вулика. Під пакет підкладають дві дерев'яні рамки. 2.4.2. У флакони наливають 30-50 мл мурашиної кислоти, вставляють у них кручені марлеві гноти товщиною, що відповідає діаметру шийки. Довжина гноту має бути на 3-5 см більше висоти флакона. Гнот просочують кислотою шляхом занурення його
пінцетом у флакон. Один кінець гноту витягають назовні і розкручують над шийкою. Флакон підвішують до верхнього бруску порожньої рамки та розміщують збоку гнізда. 2.4.3. Порожню побутову поліетиленову кришку ставлять у вулик на соторамки, наливають у неї 30 мл мурашиної кислоти і накривають картоном розміром 10 X 10 см. 2.5. Обробку бджолиних сімей проводять в такий спосіб. З вулика знімають кришку, подушку, що утеплює, холстик і обкурюють бджіл димом з димаря. Заправлений мурашиною кислотою пакет, флакон або кришку поміщають у вулик, як зазначено в пунктах 2.4.1., 2.4.2., 2.4.3., потім на соторамки кладуть полотно, утеплюють і закривають вулик. 2.6. Мед, отриманий від бджолиних сімей, що піддалися обробці, використовують у їжу без обмежень. Запобіжні заходи 3.1. При роботі з мурашиною кислотою необхідно дотримуватися запобіжних заходів: до роботи допускаються особи, які пройшли спеціальний інструктаж; обробку бджіл проводять у халатах, прогумованих фартухах, гумових рукавичках, окулярах та респіраторах; розфасовку проводять у витяжній шафі або на відкритому повітрі; уникають потрапляння препарату на шкіру, одяг та в очі; після роботи спецодяг потрібно зняти, руки та обличчя ретельно вимити, рот прополоскати водою. 3.2. При попаданні мурашиної кислоти на шкіру її негайно змивають великою кількістю холодної води, потім водою з милом. 3.2.1. У разі отруєння мурашиною кислотою необхідно провести рясне промивання шлунка водою, прийняти внутрішньо яєчний білок або слизові відвари, негайно звернутися до лікаря (вводять камфару, ізотонічний розчин хлориду натрію, внутрішньовенно - 10 мл 10% хлористого кальцію); протипоказані блювотні засоби.
